Неділя, 21.07.2019, 05:09
Вітаю Вас Гість | RSS

Кожухівська ЗОШ I-II ступенів

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сторінка психолога

Зміст діяльності психологічної служби школи

Психологічна служба є частиною системи освіти, тому її основні завдання і функції виходять з місії системи освіти, задекларованих у статті 6 Закону України «Про освіту», принципів гуманістичного характеру освіти, пріоритету загальнолюдських духовних цінностей, життя та здоров’я людини, свободи розвитку особистості та адаптивності системи освіти до рівня і особливостей розвитку особистості. Відповідно, місія психологічної служби полягає у забезпеченні розвиваючого характеру освіти, тобто психолого-педагогічних умов для успішного вирішення завдань навчання та розвитку.

Основною метою діяльності психологічної служби є психологічне забезпечення та підвищення ефективності педагогічного процесу, захист психічного здоров’я дітей.

Основні завдання психологічної служби:

- сприяти повноцінному розвитку особистості учнів на кожному віковому етапі, створення умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку, та подальшого професійного самовизначення.

- забезпечити індивідуальний підхід до кожного учасника навчально-виховного процесу на основі його психолого-педагогічного вивчення;

- здійснювати профілактику і корекцію відхилень в інтелектуальному і психофізичному розвитку учнів.

Таким чином, у 2018-2019 н.р. планується направити роботу психологічної служби школи на здійснення завдань:

· Забезпечення психологічного супроводу захиста прав дітей, в тому числі прав на прояв і повноцінний розвиток свого потенціалу не залежно від індивідуально-психологічних особливостей, інтересів та схильностей, рівня розвитку в цілому.

· Забезпечення психологічного супроводу створення умов комфортного розвивального освітнього середовища, орієнтованого на оптимістичну перспективу кожного учня;

· Сприяння захисту честі і гідності учнів та допомога кожному учневі у соціалізації й адаптації до соціального середовища шляхом оптимального розвитку його потенційних можливостей.

· Сприяння збереженню психологічного здоров’я дітей (особливо початкової школи) та формування здорового способу життя. Сприяння розвитку здоров’язберігаючих напрямків роботи у освітньому середовищі.

· Виявлення індивідуальних особливостей учнів з метою визначення порушень у процесі виховання, навчання та надання допомоги.

· Робота з учнями 1-х класів з метою надання допомоги під час адаптації до школи.

· Виявлення дезадаптованих учнів з метою допомогти їм виправити свій стан.

· Робота з учнями з метою надання допомоги під час адаптації до середньої школи ( 5 клас).

· Робота з обдарованими учнями, учнями пільгового контингенту, та дітьми трудових емігрантів.

· Забезпечення психологічного супроводу учнів, які мають девіантну та делінквентну поведінку та профілактика правопорушень.

· Психокорекційна та розвивальна робота з учнями школи.

· Профілактична та просвітницька робота з метою попередження залежності підлітків та втягнення їх до тоталітарних сект, попередження насильства в освітньому середовищі

· Допомога учням у визначенні професійних нахилів та інтересів.

· Підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу: консультативна та просвітницька робота з вчителями, батьками, учнями, та батьками майбутніх першокласників.

· Здійснення психологічного супроводу інклюзивної освіти.

 

 

 

 

 

 

Шановні батьки та педагоги, запам’ятайте!

- Якщо діти живуть в умовах постійною критики, вони навчаються осуджувати.

- Якщо діти живуть в умовах ворожнечі, вони навчаються насильству.

- Якщо дитину постійно висміювати, вона навчається зневажати себе.

- Якщо дітей постійно соромити, вони навчаються почувати провину.

- Якщо діти живуть в умовах толерантності, вони навчаються терплячості.

- Якщо дітей підтримують, вони навчаються впевненості в собі.

- Якщо вчинки дітей схвалюють, вони навчаються самоповаги.

- Якщо діти живуть в умовах справедливості, вони навчаються бути справедливими.

- Якщо діти живуть у безпеці, вони навчаються довіряти.

- Якщо діти живуть із визнанням, вони навчаються дружелюбності. Вони знаходять любов на землі.

  1. Поради батькам

 

ВИСЛОВИ, ЯКИХ НІКОЛИ НЕ ПОВИННА ЧУТИ ВАША ДИТИНА:

  • «Підеш в школу, – ще довідаєшся...», «Може там з тебе людину зроблять !...»
  • «Мені такий хлопчик (таке ледащо...) не треба ...!»
  • «Вчитель не такий», «Клас не підходящий, – не такий, як сусідній», «Школа взагалі гірше, ніж та (якась!)»
  • «Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся отут перед очима!»
  • «Дай здачі, чого сидиш?», «Вдома ти он яка швидка, а як без мене, то нічого не варта...»
  • «А чого від нього чекати гарного? Він же...»
  • «То й що, що вчителька казала писати ось тут, а я тобі кажу...», «Хай собі каже вчителька, а в нас немає часу ходити на вулицю, дивитись на ту берізку... Ще чого!..»
  • «І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти...»
  • «Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу... Втомилася я вже прибирати після тебе...»
  • «І коли ти вже... До тебе треба п’ять няньок, щоб витримати...», «Скільки це може продовжуватися...»
  • «Ти в мене найкраща, найгарніша, не те що та Тетянка... Ніколи нічого в неї нема: ні фарб, ні клею.. Не дружи з нею...».

 

 

ВИСЛОВИ, ЯКІ ХОТІЛА Б ПОЧУТИ ВАША ДИТИНА:

  • «Ти мені дуже допоміг!» «Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!»
  • «Я подумала, а що як нам зробити отак... Знаєш, а в бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше...»
  • «Я тебе так люблю... Ти нам дуже потрібна...»
  • «Ми з татом хочемо, щоб ... , тому, що....»
  • «Я в тебе вірю...», «Подумай ще раз,... я теж колись зробила таку саму помилку...»
  • «Якщо вчителька саме так просила написати, то звичайно, звісно ж...»
  • «А ти подякувала Сергійку за фарби ?... А чому ти не запропонував Толі свою допомогу.... Я зробила б так...»
  • «Колись давно я теж була у схожій ситуації... Знаєш, я подумала, може й тобі так зробити...»
  • «Давай з татом порадимося... Разом ми вигадаємо найкращий вихід...»
  • «Мені було б приємно, якби ти... А бабуся мені вже давно казала, що дуже зраділа б, якби..»
  • «У тебе сьогодні такий войовничий настрій... То може оголосимо війну бруду й пилу ... Допоможеш мені...»
  • «В тебе таке непросте домашнє завдання. Ти розумний хлопчик, впорався. Але додавши ще й охайності, вийде ідеально... Що, як ми зробимо так...»
  • «Пам’ятаєш, як минулого разу я тебе хвалила, мені так сподобалось. Зроби й цього разу так, щоб я тебе похвалила...»

 

 

 

 

 

 

 

СТАТИ БАТЬКАМИ - ДУЖЕ ЛЕГКО. БУТИ БАТЬКАМИ - ДУЖЕ ВАЖКО.

(Шановні батьки, пропонуємо вам декілька рекомендацій,

які стануть вам у нагоді при організації роботи з дитиною вдома.)

 

Коли і з чого починається батьківство? Воно починається з прийняття рішення про те, що ми хочемо мати дитину і готові стати батьками. Це відбувається по-різному в кожній сім’ї, у кращому випадку ми плануємо мати дитину і заздалегідь готуємося до її появи на світ. Здоров’я, емоційний стан та інтелектуальний розвиток дитини залежить від стану фізичного та психічного здоров’я матері під час усього періоду вагітності, а успішність розвитку дитини - від умов життя. Найголовніше у житті дитини – це любов до неї з боку батьків та тих людей, що її оточують. Важливу роль відіграє і свідоме ставлення до батьківства, грамотність у виконанні своїх батьківських обов’язків. Отже, зазирнемо у світ батьківської любові та світ знань про батьківство. З першого моменту життя дитина шукає любові й підтримки своїх батьків. Еріх Фромм виділив два напрямки впливу батьків на життя дитини: турбота про задоволення фізичних потреб дитини, що визначає її любов до життя. Коли батьки добре ставляться до дитини, це допомагає їй зрозуміти: життя прекрасне. «Виховання дітей потребує терпіння, самовідданості та внутрішньої стабільності», - стверджує спеціаліст із вивчення психологічних травм дитини Тіна Грімберг. До того ж, дуже важливо знати, які наслідки в душі дитини залишають наші вчинки, агресивна поведінка, необережні висловлювання.

 

Приниження – постійне джерело психологічних травм. Як часто батьки спускають дитину з високого рівня самооцінки на низький простими словами: «дурень», «телепень», «бовдур»… Особистість знецінюється. Особливо небезпечно робити це в присутності сторонніх.

Тероризування. Згадаймо, як часто нам доводилося спостерігати коли батьки залякують своїх дітей. Як легко вони погрожують дітям фізичною карою: «Я не знаю, що я з тобою зроблю» або «Я ладна тебе вбити!», або «Я зараз візьму ремінь, і …». Не менше травмує дитину й ізоляція. Наприклад, якщо дитину зачиняють у кімнаті саму або, ще гірше, в коморі, забороняють їй гратися з однолітками. І, нарешті, емоційне ігнорування. Скільки батьків вважають, що суворе виховання підготує дитину до суворого життя. І тому часто відмовляють дитині у співчутті та турботі, не обіймають і не пестять, не цілують і не розмовляють з нею.

 

На жаль, у нашому суспільстві, виникла ілюзія, що відкрито висловлювати свої почуття погано, що не потрібно часто говорити про любов. Партнер (чоловік або дружина) має сам здогадатися, як я до нього (неї) ставляться. Так і виникли в нас психологічні стосунки між людьми, за яких ми не кажемо дитині: «Яке щастя, що ти в мене є!», «Як я тебе люблю!», «Ти для мене найрідніший».

 

Як же нам навчитися уникати психологічних травм дитини?

 

  • Насамперед, дорослим треба навчитися формувати партнерські дружні стосунки в своїй сім’ї, навчитися уважно й шанобливо ставитися одне до одного, відкрито висловлювати свої почуття та обговорювати свої проблеми.
  • Дуже корисно навчитися боротися зі стресом, мирно розв’язувати конфлікти, уникати їх.
  • Добре було б зрозуміти, яких психологічних травм ви зазнали в дитинстві, і спробувати за допомогою психологів їх подолати.
  • Вирішивши стати батьками, необхідно ознайомитися з основами дитячої та вікової психології, мистецтвом бути батьками.
  • Необхідно навчитися практичних навичок догляду за дітьми.
  • У своїх діях необхідно розвивати здатність розповідати про свої почуття й турботи батькам та друзям, виховувати в дітей уміння захистити свої права. Корисно розвивати в дітях уміння відкладати отримання задоволення.

 

Взагалі, чим краще у вашої дитини розвинуті соціальні навички та вміння, там краще вона почувається в товаристві людей, тим краще вона захищена від психологічної травми.

 

Що ж відбувається з дітьми, які страждають від психологічних травм?

 

У немовлят у таких випадках може виникнути нудота та блювання. Крім того, у таких дітей з’являються затримки в розвитку моторних та мовних умінь, розвивається апатія та байдужість. Як зазначає Тіна Грімберг, у психологічно травмованих дітей простежується порушення сну. У них розвиваються шкідливі звички – смоктання пальця, спроби кусатися, розкачування, розлади в травленні, істерія.

 

Серед різних видів психологічного травмування спеціалісти виділяють словесні образи у ставленні до дітей. Словесні образи сприяють розвитку певного ставлення дитини до самої себе, розвитку агресивності, бажання завдати шкоди собі та іншим людям. Травмовані діти часто справляють враження злих, нещасних. Часто відчувають потребу втекти куди-небудь, не маючи навіть чіткого уявлення, куди. На жаль, часто травмування дитини вдома супроводжується її травмуванням у школі. Дитина готова бачити у вчителі замісника батьків, ставитися до нього (неї) з довірою. І коли вчитель поводиться стосовно дитини негативно, застосовуючи насильницькі методи, це або породжує психологічні травми, або поглиблює й без того глибокі сімейні травми. Психологічні травмування в школі можуть виявлятися в таких діях: словесні образи та приниження;

  • доведення дитини до сліз криком;
  • обзивання дитини дурнем чи ідіотом;
  • потурання дітям, які знущаються над іншими;
  • використання домашнього завдання як покарання тощо.

Ми часто не замислюємося над тим, що відчуває дитина, коли публічно обговорюється або проявляється її неуспіх.

Уявімо біля класної дошки не дуже впевнену в собі дитину. Вона пише на дошці. Намагається все зробити якомога краще. І раптом кілька дітей збуджено тягнуть руки – вони хочуть вказати на зроблену помилку. Помилка перетворюється у всенародне досягнення класу. А учень в’яне, перестає розмірковувати, його увага розсіюється. Успіху не досягнуто, а неуспіх стає звичним явищем. Поступово у травмованої дитини розвивається негативна самооцінка: «Я нездібний», «Я нічого не можу».

 

У всіх випадках травмування словом, ярлики, прізвиська глибоко роз’їдають душу дитини. У неї з’являються оцінювальні судження: «Я поганий», «Я нерозумна», «Я нікому не можу подобатися». Спочатку дитина думає так про себе зрідка, потім усе частіше, потім це стає реальністю. Оточення ж бачить нас значною мірою так, як ми самі бачимо себе.

 

Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання

 

Як допомогти дитині не просто виконати сьогоднішнє домашнє завдання, але й навчити її обходитися без нашої допомоги? Комусь з дітей вистачить тижня-другого, комусь – декілька місяців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.

 

Перший етап. Ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з’ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.

 

Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все спочатку це буде невелика частина , але дитині необхідне відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Після кожної самостійно та успішно виконаної частини ставте будь-який значок, наприклад, знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви переконаєтеся разом з дитиною, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.

 

Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує всі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтеся своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо виникне потреба. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу у тому, аби дитина переконалася, що вона вже дуже багато може зробити сама, але ви її завжди підтримаєте.

 

Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу в тому, що дитина прагне подолати всі труднощі самотужки. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи.

 

Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався…»)? На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?

 

Поради учням

ПОРАДИ З САМОВИХОВАННЯ

  • Коли берешся за будь-яку справу, подумай: який результат повинен отримати.
  • Берись за справу сміливо і не відступай, поки її не виконаєш. Якщо в кінці тижня або цього дня залишаються не виконаними один чи два запланованих тобою пункти, перепиши їх у план на наступний тиждень (наступний день).
  • Візьми собі за правило обов’язково аналізувати: чому саме ти не виконав той чи інший пункт.
  • Намагайся сам усувати причини невиконання. Спочатку це вважатиметься важким, але з часом ти зрозумієш, що головне – це правильно оцінювати свої сили і не гаяти марно часу.
  • Ніколи не практикуй перенесення виконання справи на наступний день. Приступай до виконання запланованого одразу ж без зволікань.
  • Не роби жодних попускань, навчися своїм примхам відповідати коротко, але твердо –"ні”.
  • Навчися сам собі наказувати, будь до себе непохитним, але став перед собою завдання реальні, ні в якому разі "не заривайся”, бо не спрацює внутрішній наказ ”Так треба”, "Я мушу”.
  • Спробуй проаналізувати: на що ти переважно витрачаєш свій вільний час?

Твій організм здатий до тривалих навантажень, але, щоб уникнути стомлення, переборюй втому, змінюй види діяльності протягом дня.<

пошук
Календар
«  Липень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Корисні посилання
...
...
...
...
Захист прав дитини
зно 2017

Кожухівська ЗОШ І - ІІ ступенів © 2019